Озвірівши від мерзенності
піднебесної,
зворушивши хмари громами
розлюченими,
пирскає з неба
небіжка скажена
снігом розталим...

Хлюпає, як із відра...

Ось вам всім,
ось вам,
небоги убогі,
біжіть, що є сили,
біс вам у бошку,
бабашку,
бомбушку,
рятуйся, хто може...
Виє, збиваючи з ніг.
Світ цей не може,
не може вже..

Ітерпіти вас всіх,
мавпи юродиві...

Скоро усім вам, ХАНА!!!

А через мить...
Сонечко, вітер весняний і ми.
Як в раю!

Висихаємо...